Катерина Іщенко про курс валют ТО

Антимонопольний комітет налякав учасників туристичного ринку забороною використання власного обмінного курсу валют під час визначення вартості послуг.

Чи є рекомендації АМК обґрунтованими? Повний текст документу ще не опублікований, але попередні висновки на підставі публічної комунікації АМК[1] надає Катерина Іщенко, радник Юридичної фірми «Анте».

«Комітет вимагає від компаній припинити вказувати вартість своїх турів у доларах з подальшим перерахунком на гривні за «власним» курсом».

Законом прямо передбачено, що інформація про ціни на товари, тарифи на послуги, наведені у рекламі, яка розміщується чи розповсюджується на території України, зазначається виключно у гривні[2].

Варто пересвідчитися, чи певна інформація є рекламою перед тим, як застосовувати до неї вказану норму.

Не вважається рекламою розміщення інформації про виробника товару та/або товар:

у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві,
на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі,
безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці[3].

Якщо на сайті туроператора є опція купити тур чи інші послуги, то там інформація про їх вартість може розміщуватися у іноземній валюті і це не буде порушенням, бо така інформація не є рекламою.

Водночас, є інша норма: усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні (крім певних випадків, які не стосуються туризму)[4].

Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію, зокрема про ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати[5].

Тому, якщо турист, який купує послугу на сайті, оплачує її на рахунок компанії з України, має відбуватися конвертація ціни у валюті в гривні. І до моменту оплати туристу має бути надана інформація про правила конвертації та ін., щоб він розумів суму в гривні, яка спишеться з його рахунку.

Якщо ж насправді послуга купується онлайн у іноземної компанії – розрахунки можуть здійснюватися у валюті із використанням гривневого чи валютного рахунку туриста. У такому випадку компанія не зобов’язана переводити ціну в гривні. Хоча варто попередити туриста про можливі подвійні конвертації та інші підводні камені.

Повертаючись до визначення реклами: якщо на сайті не здійснюється придбання туристичних послуг, то така інформація є рекламою і ціна дійсно має зазначатися лише в гривні.

Не заборонено змінювати ціни хоч щогодини, тому компанії можуть формувати їх із прив’язкою до будь-яких курсів і коефіцієнтів – головне, щоб кінцевий споживач бачив гривню.

«Коли настає час оплачувати поїздку, виявляється, що її вартість значно вища за ту, на яку ми розраховували, оскільки «курс туроператора» значно перевищує вартість валюти навіть у найдорожчих обмінниках».

Зауваження АМК слушне, але чи є воно підставою для заборони прив’язки ціни до курсу туроператора? На мою думку, немає підстав забороняти компаніям формувати ціну з огляду на власний курс, якщо метод розрахунку кінцевої вартості чесно комунікується споживачу в момент вибору послуги.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції[6].

Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, серед іншого, про ціну туристичних послуг[7].

Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції[8].

Якщо на сайті у розділі «Оплата послуг» та в договорі на туристичне обслуговування чітко написати правила формування ціни для споживача, немає підстав говорити про введення його в оману.

Наприклад, вартість туру є еквівалентом 500 доларів та підлягає сплаті в гривні за курсом на дату платежу, який визначає туроператор кожного дня та публікує на сайті ХХХ, і такий курс є вчорашнім курсом НБУ + 3%.

«Якщо ж вказано грошовий еквівалент у іноземній валюті, то сума оплати має бути визначена відповідно до офіційного курсу цієї валюти на день платежу».

Вимоги прив’язувати ціну в гривні до офіційного курсу валюти чинне законодавство не містить. Якраз навпаки.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом[9].

«Переважна більшість українців сприймають вказані у іноземній валюті ціни як можливість оплатити послуги саме у вказаній валюті, а розбіжність у курсах може ввести їх в оману».

Дивно, що опитані дорослі люди не знають, що оплата послуг здійснюється в гривні. Тим не менше, якщо інформація про курс, за яким здійснюється розрахунок, надається до оплати послуг, то вимоги законодавства про охорону прав споживачів дотримано.

Загалом, твердження АМК виглядають занадто узагальнено і поки що не зрозуміло, які саме дані вони аналізували та яке опитування споживачів проводили.

Норма закону, яка забороняє введення споживачів в оману[10] виписана настільки широко, що за бажанням її можна застосувати до будь-яких відносин, де споживач міг «щось не те» зрозуміти. Звичайно, бізнес не має бути шахрайським, але і рівень обізнаності споживача та усвідомлення ним обставин угоди не варто занадто занижати.

Що робити?

Рекомендації АМК підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані[11]. Тому про результати розгляду і цих рекомендацій туроператори повинні повідомити АМК у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій (повного тексту).

Учасники ринку мають час подумати над уточненням своєї комунікації із туристами з урахуванням позиції АМК. Вони повинні повідомити АМК про ті заходи, які будуть ними вжиті, і надалі діяти відповідно до таких своїх планів.

Ми не вважаємо обов’язковим повністю відмовлятися від застосування «власних» курсів валют за умови належного повідомлення споживача про дійсну ціну послуг.

Якщо рекомендації проігнорувати, то АМК має право розглянути справу про порушення законодавства про захист від недобросовісно конкуренції, наслідком чого може бути накладення штрафу у розмірі у розмірі до 5% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф[12].

[1] https://amcu.gov.ua/news/amku-vimagaye-vid-turoperatoriv-vidmovitisya-vid-rozrahunkiv-vartosti-turiv-za-vlasnimi-kursami-valyut-na-porushnikiv-chekayut-serjozni-shtrafi?fbclid=IwAR0uz585Dn9nZR4N0P03jMAEQlyVbcZ6-J0GwVhYE1JS3ZCmKptEMdHNoHs

[2] Частина 9 статті 8 Закону України «Про рекламу»

[3] Частина 8 статті 8 Закону України «Про рекламу»

[4] Частина 2 статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»

[5] Частина 2 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»

[6] Пункт 6 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»

[7] Частина 2 статті 19-1 Закону України «Про туризм»

[8] Частина 3 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»

[9] Частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України

[10] Стаття 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»

[11] Частина 2 статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції»

[12] Частина 1 статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»