Анжела Савченко про шкільні екскурсії

Той, хто ріс у радянський час, пам’ятає, що гендерні відносини у дитячих колективах були чистим дзеркалом стандартів дорослого спілкування.

Ще з дитячого садочка надійно приживалися дражнилки, глузування і завоювання авторитету щовбанами, щипаннями і викручуванням рук. Я ж сильний – значить, мені багато чого дозволено. Вочевидь, психологія наших чиновників – корінням із їх «щасливого» дитинства.

В історичному календарі минає 23-й пострадянський рік, а в реаліях – розквіт соціалістичної системи, де на кожну довідку має бути по три довідки і взагалі (даруйте) живєє живих відоме правило «без бумажки – ты букашка, а с бумажкой – человек».

Гучні заяви про реформи, а на ділі – «сидіть тихо і не вилазьте». Саме такими нормами послуговуються наші управління освіти і ДАІ щодо забезпечення права дітей на навчальні екскурсії, подорожі, задоволення культурних потреб. Адміністраціями шкіл давно накладено негласне табу на виїзди під час навчального процесу, дарма, що практичні уроки історії чи літератури в музеях, а хімії чи фізики на підприємствах мають потрійний ефект проти класичного уроку за партою. Десь можемо виправдати директорів шкіл, адже кожен виїзд за межі міста має узгоджуватися з райвно. І тут починається найцікавіше.

Щоб клас виїхав на екскурсію за межі міста, учитель має отримати наказ по школі й список дітей. Проте школа вас не випустить без узгодження процедури з райвно, райвно – без пакету з ДАІ, ДАІ – без списка з мокрими печатками від адміністрації шкіл. На сайтах районних управлінь освіти м. Києва ви не знайдете жодного переліку витребуваних документів. Методисти й інспектори щодо вимог посилаються на міфічний лист департаменту освіти, номер якого не пам’ятають. Департамент освіти наявність листа спростовує, посилаючись винятково на «Інструкцію щодо організації та проведення екскурсій і подорожей з учнівською та студентською молоддю» № 1124 від 02.10.2014, в якій, крім наказу і списку учнів, немає жодних інших вимог! Але той самий департамент не заперечує існування усного циркуляра щодо обов’язкового пакету для райвно. Усно перелік паперів мені озвучила інспектор одного зі столичних районних відділів освіти:

Клопотання на управління освіти щодо дозволу на екскурсію
Наказ по навчальному закладу
Графік відпрацювання пропущених уроків
Список дітей за підписом медпрацівника і директора школи. На 10 учнів має бути 1 дорослий, хоча в департаменті сказали про одного дорослого на 15 дітей. Якщо група понад 30 дітей, то її має також супроводжувати медичний працівник.
Програма екскурсійного туру
Ліцензія туристичної фірми
Угода про надання послуг туристичною фірмою
Узгоджена в ДАІ схема екскурсійного маршруту

Повернемося до реалій. Чим можуть зарадити райвно у будь-якій ситуації? Виконувати функцію – айяйяй-ойойой. Де взяти на 30 дітей медичного працівника, яких бракує навіть у школах. Всі екскурсанти – діти, батьки, вчителі – згідно діючого в Україні Закону про туризм мають бути застрахованими. У даному випадку відділи освіти нагадують моралізаторів в київському метро, що від появи «надійного транспорту» в столиці не перестають розказувати страшилки про наслідки пересування ескалатором.

Вимагаючи ліцензію на надання туристичних послуг, чути не хочуть, що екскурсійні послуги в Україні не ліцензуються, а ліцензії на діяльність турагентств скасував ще Янукович у листопаді 2010 року законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» № 2608-VI.

Стосовно угоди про надання послуг, то цікаво, який стосунок мають до неї освітяни, адже послуга не безкоштовна, а замовляють і оплачують її батьки.

Про узгодження схеми маршруту з ДАІ і про супровід ДАІ екскурсійної групи. Норма ця прописана постановою № 176 Кабінету Міністрів ще в лютому 1997 року. Але особливо активно втілювати її в життя почали чомусь саме зараз. Це так званий активний відхід від дозвільної системи в міліції. Минулої осені в Управлінні ДАІ Києва створили цілий окремий відділ, який 7-10 днів розглядає ваше звернення, потім знаходить, що не так, відправляє поштою і – діти нікуди не їдуть. На вимогу спецвідділу в ДАІ ви маєте надати (зауважу, що половина документів не прописані в постанові):

Схема руху маршруту в трьох примірниках, неодмінно роздрукована з Google-maps, затверджена мокрими печатками перевізника (при тому, що перевізник ФОП має повне право працювати без печатки), школою і турфірмою. Четверту печатку ставить ДАІ.
Копія ліцензії перевізника
Копія договору страхування пасажирів від нещасних випадків у транспорті
Копія посвідчення водія
Копія техпаспорта автобуса
Список дітей, затверджений мокрою печаткою школи, із зазначенням супроводжуючих

Окремо подається заявка на супровід дітей бригадою ДАІ. Питання працівникам відділу ДАІ: а як бути, коли відбувається заміна транспортного засобу, адже не на нього підписувалися документи? Що робити? Нічого не робити, залишати, як є. Така ось відповідь.

Далі задачка для батьків-вчителів-турфірм-дітей з кількома невідомими:

1) скільки часу всі учасники процесу мають витратити на оформлення процедури;

2) яка фінансова вартість того часу;

3) якою в такому випадку є реальна варітсть екскурсії;

4) чи готові батьки заплатити реальну вартість за послугу, яку отримають їх діти;

5) чи є сенс у підписанні усіх тих папірців???

Питання можна продовжувати. Найсмішніше у цій історії те, що відкрити шенгенську візу для туриста вимагає менше часу, а для турфірми дасть в рази більше прибутку.

Насправді ж за традиційно активною паперотворчістю намагаються показати штучну значимість керівних структур, які насправді ні на що не впливають. Ускладнення процесу спрямоване на пригашення ініціативи й активності дітей, вчителів, батьків. ДАІ замість виконання своїх прямих обовязків з контролю стану безпеки на дорогах виконує функції ескорту. Ну, якщо з міста виїде дві-три екскурсії, ще може бути. А якщо в день виїжджатимуть тридцять-сорок екскурсійних автобусів школярів… Медсестри? Навіщо вони поруч зі страховими полісами?

Чому й досі документи не можна подати в електронному вигляді, а лише з мокрими печатками і за особистої присутності? Ні для кого не секрет, що існуюча процедура написана заради дрібного хабарництва начальства з освітян і ДАІ. Традиційно інспектори з управлінь освіти рекомендують «перевірені» турфірми, у яких все «надійно». Вчителі ж і батьки воліють іти вірновказаними шляхами. Так простіше.

Власне, а яка роль туризму у всій цій епопеї? Адже жодним словом у нормотворчих туристичних актах немає згадки про шкільні екскурсії, про порядок їх надання, про вимоги до екскурсоводів, що працюють з учнями.

В бізнесі ми найбільше любимо, коли нам не заважають. Але є моменти, коли ми просто вимушені засукати рукава, об’єднатися і почати, врешті, рішуче діяти. Я не розумію, чесно не розумію, чим займаються наші туристичні управління, коли ми самі маємо писати низки звернень і вимог до МОН і МВС з приводу нагального перегляду й спрощення існуючих «правил» безправ’я на культурний розвиток дітей.

Зараз стало модним писати стратегії, утворювати асамблеї, збирати круглі столи і взагалі засідати й говорити-говорити-говорити… Держтуризмкурорт наказав довго жити. Офіційно туризму в Україні не існує (вже без жартів, один із депутатів Київради щиро запитав мене: а що, у нас в Києві є туризм?). Хтось мріє про агенцію з питань туризму під крилом Мінекономіки, бо вбачає майбутнє туризму у розвитку готельно-ресторанного напрямку. Хтось намагається приклеїти структуру до Мінспорту, бо маємо потенціал розвитку активного туризму. Але варто покласти руку на серце й визнати, що без розвитку молоді, без прищеплення у свідомості нинішніх школярів культу подорожей, культу пізнання рідної землі – усі наші проекти просто чистої води грошоманія.

Наші діти – без патетики – це майбутнє України. Тому саме заради них маємо здолати черговий бар’єр совкового керівництва нашим майбутнім. Не шини палити – зверненнями бомбити МВС і МОН, вимагаючи спрощення процедури організації подорожей і екскурсій для школярів.

17.12.2014, Анжела Савченко – директор приватного підприємства "Екскурсії та подорожі "Київські фрески"